Міністерство освіти і науки України
Управління освіти Чернівецької міської ради
Чернівецький військово-спортивний ліцей-інтернат
58004, м.Чернівці, вул.Луковецька, 29, тел.(0372) 52-24-71
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Есе́ - (фр.essai— «спроба», «нарис»)— невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми; це жанр, який лежить на перетині художньої та публіцистичної (часом науково-популяризаторської) творчості. Французьке есе можна буквально перевести словами досвід, проба, спроба, начерк, нарис.

В «Тлумачному словнику іншомовних слів» Л.П. Крисіна есе визначається як «нарис, який трактує які-небудь проблеми не в систематичному науковому вигляді, а у вільній формі».

«Великий енциклопедичний словник» дає таке визначення: «Есе — це жанр філософської, літературно-критичної, історико-біографічної, публіцистичної прози, що поєднує підкреслено індивідуальну позицію автора з невимушеним, часто парадоксальним викладом, орієнтованим на розмовну мову».

«Коротка літературна енциклопедія» уточнює: «Есе — це прозовий твір невеликого обсягу і вільної композиції, що трактує приватну тему й представляє спробу передати індивідуальні враження та міркування, так чи інакше з нею пов’язані».

Хоча художні тексти в стилі есе відомі з часів античності, появу цього жанру пов'язують з ім'ям Мішеля Монтеня, який з 1572 року й до кінця життя працював над своїм найбільшим літературним твором, що мав назву «Досліди».

Твір-есе - не менше 150 слів.

Алгоритмесе - п'ять-шістьабзаців, де 1 абзац - вступ, 2 абзац - проблема, 3 абзац – описпроблеми, 4 абзац – ставленняавтора, 5 абзац – своєставлення, опираючисьналітературний і життєвийдосвід, можнабратиигазети, навітьТВ, 6 абзац - висновок. Для есехарактерневикористаннячисленнихзасобівхудожньоївиразності:метафори, алегоричні і притчовіобрази, символи, порівняння. Есеможе бути втілено у абсолютно різнілітературніформи: проповідь, стаття, щоденник, розповідь, нарис, сповідь, мова, лист, слово та ін.

[Невеликий твір в жанріесеназивається "скітце" (нім.). Ценачерк, замальовка, фрагментарна розповідь. У скітце є щосьвідімпресіонізму: головне в ньому - враження автора, "зупинена мить"].

Синяя Птица Счастья

«Синяя птица». Есть такая пьеса-притча у бельгийского драматурга Мориса Метерлинка. Почему ее считают детской сказкой? На мой взгляд, это ошибочное мнение. Да, герои сказки – дети, но они ищут ответы на вопросы, которые не знают и взрослые. Что такое счастье? Как его найти? И в чем смысл жизни?

Очень правильно, что герои притчи именно дети. Ведь они чисты душой и верят в сказку больше, чем взрослые. Дети попадают в Сады Земных Блаженств. Там им встречаются Блаженство Ничего Не Знать – оно глухо, как стена, и Блаженство Ничего Не Понимать – оно слепо, как крот. А как отвратительны Блаженство Ничего Не Делать и Блаженство Спать Больше, Чем Нужно. А разве не об этом мечтают некоторые? Эта притча переворачивает сознание таких людей, в первую очередь – взрослых.

И все было бы очень печально, если бы дети не встретили Душу Света, которая не просто их спасает, а преподносит важные нравственные уроки. Оказывается, как это здорово – Любить Родителей, Видеть Звезды, Дышать Воздухом, Бегать По Росе Босиком, Быть Справедливым. И осознавать Великие Радости: Радость Быть Добрым, Радость Понимать, Радость Мыслить. Эти Радости делают человека действительно счастливым. Но порой мы не видим их. Материнская Любовь говорит: «…с закрытыми глазами ничего нельзя увидеть». Оттого, что мы слепы, мы так часто проходим мимо счастья и просто его не замечаем, но стоит оглянуться и …

Каждый из нас, независимо от возраста, ждет свою Душу Света, чтобы с ее помощью наполнить свою жизнь Радостью. И в этом – Смысл Жизни. А Синяя Птица пусть будет красивым символом счастья.

Кеннінґ- поетичнийприйом, щозамінювавзвичайнезрозуміле слово красивою метафорою. Характерний для поезіїскальдів, а також для англосаксонської та кельтськоїпоезії. В «МолодшійЕдді»кеннінґи разом з гейті є головнимистилістичнимизасобами, саме тут впершевводятьсяціпоняття. Кеннінґ складається, як мінімум, з двох іменників. Існують також надзвичайно складні багаторівневі кеннінґи, є й такі, що утворюють словосполучення. Слід зазначити, що метод кеннінґів застосовувався і класиками і сучасними авторами.

Твір-кеннінґ - творча робота, що складається з декількох кеннінґів або включає певну кількість кеннінґів.

Принципи побудови кенінгів і численні приклади можна знайти в «Молодшій Едді». Приклад: «жеребець хвилі» - корабель, «вовк бджіл» - ведмідь, «пісня списів» - битва. Кенінгиможуть бути складними, наприклад«ясен ураган мечів» (ураган мечів - битва, ясен битви - воїн). Зустрічаютьсятакождужескладнібагатоскладовікенінги, такі як «липа полум'я         землі оленів заток» («олень заток» - корабель, «земля кораблів» - море, «полум'я моря» - золото, «липа золота» - жінка). У скальдинавській поезіївідігравала роль не стількизміст, скількипоетичнамова, основою якогобула система особливихобразнихвиразів - кеннінґів; ними позначали будь-якіпредмети і явища. Кеннінґи підкреслювалипоетичну форму. Наприклад, початок твору може бути таким: «Література – підручникжиття, який ...», «Читання - основа пізнання ...», «Читач - лицар слова ...».

Твір хайку - твір-мініатюра за ключовим словом у формі тривіршів, де перший рядок формулюється так: «Я був кимось або чимось» або «Я бачив когось або щось»; другий - називає місце і дію (де і що робив); третій - дає визначення (як?). Написання хайку розвиває здатність учнів до лаконічного викладу думок.

Книга
У кріслі затишному з книгою. Магія слова.
І нехай весь світ зачекає.
Мова - дар Божий.

Твір-даймонд - міні-твір у формі творчої роботи, що складається з семи рядків:                                                        

Перший та останній рядки– іменники-антоніми.

Другий рядок  – 2 прикметникачидієприкметника, щовідносяться до першогоіменника.

Третій рядок– 3 дієслова, щовідносятьсятакож до першогоіменника.

Четвертий рядок – два протилежних за змістомнепоширенихречення, в якості   підметіввиступаютьіменники з першого та останнього   рядків.

П'ятий та шостий рядки – дзеркально   повторюють 2-ий та 3-ій, тількивідносяться   вже до останнього   іменника.

День

Ясний, світлий

Тішить, хвилює, бадьорить.

День світлий. Ніч темна.

Тужить, спустошує, заколисує

Похмура, темна

Ніч

Твір-монофон – цетворча робота,щоскладається не меншеніж з 50 слів, всі слова якоїповинніпочинатися з однакового звуку (літери). Слова, використані в монофонікількаразів, враховуються в кількісному відношеннітільки один раз.

У складаннімонофонаученьможевикористовувати будь-який словник. Монофонрекомендуєтьсячитативиразновголос з метою поліпшеннявимовипроблемнихзвуків, наприклад, «р»або«ш».Це продуктивна артикуляційнагімнастика. Написаннямонофонасприяєрозширеннюсловникового запасу, вчитьорганізовувати ритм прозовоготексту, розвиваєуяву. Монофон – унікальнийзасіброзвиткумовноїкреативності.

Цейтермінвпершебувуведений до науковогообігу Д.Н. Александровим.

Осінь

Ощасливленаосіньогортаєобіймамиосиротілуосику. Обеззброєніоголеніоазиошуканих обітниць… Орнітологиопишутьонімінняозолоченихосінніхокеанів. Острівціобезкровленихобіцянокомиваютьсяобезбарвленимиопадами. Обтяженіосіннімодягом, осикиобтрушуютьобпаленіобагрянені обнови. Осиротіліобійстяозиваютьсяоглушенимиосіннімиорієнтирами. Оболонкамиосінньоїоманионовлюютьсяодуреніобличчя. Обвуглений обломок омріяногоочищенняосипаєтьсяоблагородженимиоблудними образами. Осінняокупація… Ось-ось оговтаюсь. Ошукана, отруєнаогидою, оніміла, овіянаоманою, одна-однісінька. Осоромлено опускаю очі. Отямилася. Осінніоповідання, однобарвніоди. Оживаю, оповита осколками ошуканихобіцянок. Опоненткоопіумноїосені! Одягниокуляри! Опиши одкровенняодинокоїодгородженоїоглядачкиосінньоїоблуди... Обвинувачена, осудженаодноманітністю, оживи оригінальністю! Огорнися оптимізмом! Оглянися! Отож, очіочарувалоовальнееобличчяосені. Оплески, ордениосені!

Твір-сага або міні-сага - це творча робота, що складається всього з 50 слів, яка включає такі обов'язкові компоненти: початок, середину і кінець у формі несподіваного фіналу; щоб думка не розтікалася, фокусувалася на чомусь одному, щоб був простір для ліричних відступів і опрацювання деталей (вітається включення кеннінгів).

*****

Он был баловнем судьбы. Дорогая квартира, дача, автомобиль. Одежда – из Парижа, аксессуары – из Милана. Топовые рестораны и клубы столицы. Его любила лучшая из женщин. Они никогда не расставались. Он не работал, лишь иногда ходил на фотосессии. Она его содержала. Никогда не упрекала. И он был счастлив.

Он… Йоркширский терьер Кузя…

Твір-ідентифікація/метаморфоза -творча робота в жанріперетворення.

Я – Вдохновение

Я – Вдохновение. Огонь светлый, чистый, но не разрушающий, а созидающий. Огонь мой творит, создавая из бесформенной материи индивидуальность.

Меня ждут писатели и поэты, музыканты и художники, танцоры и скульпторы. Но прихожу я лишь тогда, когда считаю нужным явиться.

Я вечное, идущее из веков. Во времена Античности люди думали, что меня посылают боги. Но это не так. Даже богам, пред которыми все трепетали, я являюсь в облике прекрасных муз. Шли времена, менялись эпохи. И люди продолжали творить. А ведь без меня не было бы написано ни одного романа, ни одной оперы, ни одного холста!

Казалось бы, если меня не видно, значит, меня нет. Но я есть, я рядом, и роль моя очень значительна. Я являюсь в минуты светлой радости или горькой печали, в минуты счастья или отчаяния, как ВДОХ НОВой мысли, как глоток холодной воды, освежающий, животворный, пленяющий.

Даже великий гений, «солнце русской поэзии», А.С. Пушкин заметил: «Не продается вдохновенье. Но можно рукопись продать». Не является ли это доказательством моей силы и власти над умом и кистью, коей творят свои шедевры мастера. Я, состоящее из чистых материй мысли и энергии, воссоединяясь с умением, способно творить чудеса.

Я такое маленькое, хрупкое, но успеваю прийти к каждому, воплотиться в каком-нибудь предмете, уцепиться за кроткие струнки души человеческой и остаться навсегда.

Я видело Данте, взглянуло на Гоголя, не покидало Пушкина и других творческих людей. А потому их произведения, написанные много веков назад, и сейчас имеют великую силу – вдохновляют других, а их имена знают и помнят. Появились музыкальные произведения, желающие их исполнять люди, были созданы иллюстрации, скульптуры.

Я важное, нужное, вечное, чистое, но такое непостоянное и изменчивое.

Кто знает, может, прочитав мой рассказ, вы сможете творить. Я всегда рядом: в предметах, образах, чувствах, памяти… Я – дар, я – раб, я – Бог…  

Твір-наратив - творча робота, відмінною рисою якої є іманентність (наратив (англ. І фр. Narrative - розповідь, оповідання) – поняття філософії постмодерну, що фіксує процесуальність самоздійснення як спосіб буття тексту.

Термін запозичений з історіографії, де виникає в рамках концепції «наративної історії», що трактує зміст історичної події не як обґрунтований об'єктивною закономірністю історичного процесу, але як такий, що виникає у контексті розповіді про подію, і нерозривно зв'язаний з інтерпретацією. У творі-наративі вказані час і місце дії, присутня пряма мова дійових осіб.

Окремий літературний жанр в німецькій літературі. За обсягом наратив довший за оповідання але коротший за повноцінний роман.

Існує кілька версій про походження терміну, точніше, кілька джерел, з яких він міг з'явитися.

Згідно з однією з них, найменування «наратив» бере початок від латинських слів, які в перекладі з латинської мови означають "знаючий про що-небудь" і "експерт". В англійській мові також є схоже за змістом і звучанням слово narrative - «розповідь», яке не менш повно відображає суть наративної концепції. Тобто,наратив - це якесь оповідання про що-небудь. Протене вартоплутатицепоняття з простою розповіддю. У наративній оповіді є індивідуальні характеристики та особливості, які й призвели довиникненнясамостійноготерміну.

Чим же наратив відрізняється від простої розповіді? Розповідь – це спосіб комунікації, спосіб отримання та передачі фактичної(якісної) інформації. Наратив - це так звана «пояснююча розповідь»,якщо користуватися термінологією американського філософа і мистецтвознавця Артура Данто.

Тобтонаратив - це, скоріше, не об'єктивна, а суб'єктивна розповідь. Наративвиникаєтоді, коли в звичайну розповідьдодаютьсясуб'єктивніемоції і оцінкиоповідача-нарратора. З'являєтьсянеобхідність не просто донести інформацію до слухача, але справитивраження, зацікавити, змуситислухати, викликатипевнуреакцію. Іншими словами, відмінністьнаративувідзвичайної розповідіабооповіді, констатуючих факти, - в залученнііндивідуальнихнарраторских оцінок і емоцій кожного оповідача. Або ж у вказівці причиннонаслідковихзв'язків і наявностілогічнихланцюжківміжописанимиподіями, якщомовайде про об'єктивніісторичні чинаукові тексти.

Прикладом, щодемонструєвідмінностінаративувідрозповіді, в данномувипадкуможевиступитипорівняннянаступних   уривків: «Вчорая промочив ноги. Сьогодні я не пішов на роботу»і«Вчора я промочив ноги, тому сьогоднізахворів і не пішов на роботу». За змістомцівисловлювання практично ідентичні. Перший варіант- висловлювання вільне відсуб'єктивнихуявлень і причинно-наслідковихзв'язків, у другому ж вони присутні і маютьключовезначення. У первинномуваріанті не буловказано, чому герой-оповідач не вийшов на службу, мабуть, цебуввихідний день, або ж віндійсно погано себе почував, або з іншої причини. Протедругийваріантвідображаєвжесуб'єктивнеставлення до повідомленняпевногонарратора, який шляхомвласнихміркувань та з особистогодосвідупровіваналізінформації і встановив причинно-наслідковізв'язки, озвучивши їх у власномупереказіповідомлення. Психологічний, «людський» фактор можеповністюзмінити сенсоповіді, якщо контекст надаєнедостатньоінформації.

Наратив в літературімаєважливезначення для художніхтекстів. Оскільки тут реалізує себе складнийланцюжокінтерпретацій, починаючи з точки зору автора і закінчуючисприйняттямчитача / слухача. Створюючи текст, автор вкладає в нього певнуінформацію, яка, пройшовшидовгийтекстовий шлях і досягнувши читача, може абсолютно видозмінитисяабо бути інакше трактована. Для того щоб правильно розшифруватиавторськіінтенції, необхідновраховуватиприсутністьіншихперсонажів, самого автора і автора-оповідача, якісамі по собі є окремиминаррататорами, тобторозповідають і сприймають.

Сприйняттяускладнюється, якщо текст носить драматургічний характер, оскільки драма є одним з родівлітератури. Тодіінтерпретаціяспотворюєтьсящебільше, пройшовши через викладїїактором, якийтакож вносить в оповіданнясвоїемоційні та психологічні характеристики.

«Я»

Я чувствую себя кувшином, стоящим у источника с живительной влагой. Я с жадностью поглощаю чудодейственные, волшебные капли и чувствую, как становлюсь богаче. Мудрая, животворящая вода делает меня чище, благороднее, умнее. Этой мудрости так много, что часть её проливается мимо меня в поисках своего кувшина. Я наполняюсь знаниями, мыслями, опытом. И вот уже из горлышка вылетают брызги, не затронувшие ни сердце, ни разум.

Сейчас мой кувшин полон до краёв, но источник не иссяк. И я с радостью отпускаю свою воду, потому что вижу, как нуждается в ней окружающая меня молодая поросль.

Пейте, растите, возвышайтесь телом и душой! И да не иссякнет никогда источник живой мудрости!

*****

Я думаю.

Я оцениваю факты.

Я занимаюсь творческим поиском.

Мое воображение работает на меня.

Я ничего не принимаю на веру.

Сталкиваясь с неизвестным, я ощущаю интеллектуальное затруднение.

Я воспринимаю книгу как адекватную основу мыслительной деятельности.

Я вижу проблему и ищу эффективные пути ее разрешения.

Я использую свои способности, чтобы глубоко проникнуть в суть вещей.

         Твір-сиквел (продовження) - невелика за обсягомтворча робота, яка продовжує сюжет відомого   художньоготвору.Нерідкосиквелимаютьоднакову з основнимтворомназву, відрізняючисьлише номером: наприклад, Людина-павук 2, Людина-павук 3, Шрек 2, Шрек ІІ

Твір-приквел (передісторія) - невелика за обсягомтворча робота(роман, повість, відеогра), яка розповідає про події, щопередуютьподіям художнього твору. Пріквел є нібипродовженнямнавпаки, де розповідаєтьсяпередісторіягероївабо   світу, описаних в художньому твору.

Твір-мідквел (доповнення) - невелика за обсягомтворча робота, яка доповнює сюжет художньоготвору, де подія іде не лінійно, а як би в сторону, одночасно з тим, що описується у художньому творі.

Твір-інтерквел - невелика за обсягомтворча робота, яка розповідає про події, щовідбуваються в проміжкуміжпершою і другою частинами, наприклад, епопеї. Інтерквел є одночасносіквелом для одного твору і приквелом для іншого.

Твір-триквел - невелика за обсягомтворча робота, за формою є сиквелом сиквела, тобтотретьою з серії   послідовних   творів.

Твір-квадріквел - невелика за обсягомтворча робота, за формою є четвертимпродовженнямхудожньоготвору.

Твір-ремейк (англ. Remake - переробка) - невелика за обсягом творча робота, що представляє собою нову версію або інтерпретацію художнього твору. Найбільш близькі форми - ремейк і інтертекстуальність. Автор в данномутворівиявляє себе як ремейкер, автор-містифікатор.

Монофон-ремейк (по мотивам романа М. Булгакова «Мастер и Маргарита»)

Постскриптум

Пришло полнолуние. Профессор Понырев, погуляв по парку, подумал: «Пора!» Прихватив портфель, побрел к подъезду.

Постель. Прохлада простыни. Принял «пилюлю» - и полетел в пропасть. Призраки преследовали Понырева: прокуратор Понтий Пилат в плаще, первосвященник, палач с пикой. Потом полумрак. Пронесся перед профессором пергамент. Послышались пророчащие проповеди. Провал памяти…

Понырев проспал до полудня. Поднявшись, пошел на Патриаршие. Профессор постоянно пытался прогнать пережитое прочь, но прошлое превратилось в проклятье.

Твір-ремікс (англ. Re-mix) - невелика за обсягомтворча робота, версіяхудожньоготвору, скомпонована шляхом «перемішування» кількохчастинвихідного сюжету, накладення на неїрізнихлітературнихефектів і т. д., врезультатічоговиходитьтворчий продукт невеликого обсягу, відміннийвідхудожнього   твору.

«Кінострічка   бачень» - твір, в якому текст «розгортається» за ключовими словами.

Земля, Маленький принц, летчик, Лис, Роза, дружба.

Маленький принц случайно попал на Землю. Эта планета была необычна и многому его научила. Здесь он встретился с Летчиком. Но самое главное он узнал, что такое дружба. В этом ему помог Лис: «Ты в ответе за тех, кого приручил». После этого Маленький принц понял свое отношение к Розе… А мы не перестаем удивляться философскому смыслу этой истории…Спасибо.